Упала ніч, неначе кішка
на плечі, стрибнула на горизонт
і зірками-очима засвітила,
мостила зручно із місяцем фон.
За зорями спостерігала,
за містом, що засне удалині,
і шум його затихне швидко,
погаснуть скоро всі вогні.
Віконечко одне не гасне,
гойдається легенька тінь,
якесь дитятко погойдають,
та ось летять до нього сни.
Заснули в місті вже малята,
але самотні не заснуть вогні,
засніть, дорослі з дітворою,
осіння нічка жде зорі.
Зоря ступає вже на сході,
горять досвітнії вогні
і сон солодше обгортає,
щоб світлії приснились сни.
5.10.2015.
Світлина із інтернету.
Івано-Франківськ.
