Десь в зеленім полі
я зустріну долю,
при шаблюці гострій,
на баскім коні.
Ти скажи калино,
де ж моя дівчина,
що вночі знедавна
сниться все мені.
Та мовчить калина,
віти нахилила,
лиш пташки щебечуть,
тихо навкруги.
Далі поскачу я
і тебе знайду я,
навіть не завадять
випавші сніги.
Десь в далекім краї
милу пострічав я,
покохав безтями
зірку молоду.
Та любов з роками
cивиною вкрилась,
і тепер собі я
місця не знайду.
Виросли хлоп*ята,
їх зустріне мати,
вдома, біля ганку,
в усмішці вуста.
В хату всіх запросить,
шедро стіл накриє,
сяде десь скраєчку…
доля непроста.
11.10.2015, Миколаїв