Чи знаєш ти, що очі - глибокий океан?
Вони тобі розкажуть де правда, де обман,
В них не сховаєш сліз, не замаскуєш болю,
Все знають наперед, розкажуть твою долю...
Чи знаєш ти, що очі - це прірва, що без дна?
Відразу вони скажуть, чи є вона одна,
Чому він так щоночі бажає бути там,
Де був колись щасливий, де був колись не сам...
Чи знаєш ти, що очі - таємний темний ліс?
Таїться в них ще згадка про час, коли ти ріс,
Ще зберігають спогад про справжню ту любов,
Яку все повернути ти хочеш знов і знов...
Чи знаєш ти, що очі - це небо грозове?
У них живе надія, що щастя позове,
Вони ще вірять в казку, у принца на коні,
Вибагливу принцесу, що завжди каже:" Ні"...
... гарно, тільки на Вашому місці я б замінив русизм (скриєш), одночасно уникнувши повтору в цьому радку, хоча б наступний спосіб (в них не сховаєш сліз, не замаскуєш болю), або інший, більш досконалий варіант. Творчих успіхів!
Софія Флис відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
