Колихає осінь листя під вікном.
На вінілових пластинках грає жовтень...
Я читаю тобі казку перед сном:
заблукала ніч в твої блакитні очі.
Тільки лагідним стакато грає дощик -
тріп-тіліп-тіліп-тіліп-тіліп-тіліп.
Я дивуюся, як твій маленький носик
відчуває, що надворі вже дощить.
Я розказую тобі про кольорове,
про маленьких карапузів, як і ти.
Тебе янголи несли з дива земного
і поклали спати коло сон-трави.
Раптом бігла я крізь це високе море,
не згубити щоб ці миті коливань,
ці розплетені гаї й високі гори,
нитки сонця і преголубу вуаль...
І зненацька... Щось сопить в траві зеленій -
виграє на личку нитка золота,
ніжки бавляться, немов на каруселі,
а то грається з дитятком дрімота.
Я тебе маленьку пригорнула ніжно.
Так як Бог велів ікону цілувать!
Буду мамою тобі на зло невтішним!
Буду мамою, щоби благословлять!
А тепер маленька спи, моя рибинко!
Ще вінілова пластинка дограва.
Моя донечко, дрібненька намистинка,
виявляється ти сном моїм була...
гарний сон завжди в туку.... так що - з Богом, ліно! 
