Як багато на світі "красунь",
З крижаними, мов айсберг, серцями.
Вони холод з собою несуть,
Зачаровують нас до нестями...
Як багато на світі "потвор",
З душею, немов океан.
В ній знайдеш ти ту ласку, любов,
Що не зведе твоє серце в оман.
Я не з тих, що дурманять твій розум,
Представляють собою загадку.
Тебе під вечір забудуть і знову
Згадають злим, тихим словом під ранок.
Ну, а ти наздоганяй їх,скоріше,
Віддай свою їм оту всю любов,
Яку беріг ти днями й ночами,
Для тої, що розділить любов цю на двох.
Ну, а тепер, друже мій любий,
Не кляни світ жорстокий ні в чому.
Ти собі шлях обирав на свій розсуд,
То ж у цьому звинувачуй лиш розум.
Ніхто не винен у твоїх невдачах,
В тих людях, яких ти обираєш, тим паче,
Бо все залежить від тебе самого.
