Коли у тобі народиться і помре
Згаслий у свічку вогонь, чорний спів,
Простір усіх баскетбольних мячів,
Зібраних із планет,
Сувязь усіх трав і полів,
Спробуй тоді перебороти смерть,
Коли у кожному з голосів
Ночі скрипучий концерт
Перекриває сніг.
Доки той падає, ніжиться по плечах,
По лисому берегу,
Чорній смолі, шкірі й корі,
Сталевих лещатах,
Вибитих карках собак,
Літію лужній воді –
Ти існуєш, допоки чорні
Болти твого серця
Закручені по осі
До змащених памяттю
Люті зламаних ходових,
У кожному з нас,
Для кожного з них.
Навіть тоді у кожному із
Сердець,
У кожній парі очей
Селиться ніжності тьмяне
Імя,
Білий наркотик свободи,
Часу повільний тромб,
Найстрашніші з усіх речей:
Любов, якої не було
(її завжди хочеться ще),
Жінка, якої не буде
(її завжди хочеться знову).
