Взяв п'єдестал і поставив на нього людину.
Це – фараон... Це – цариця безхатніх племен...
Дим від жертовників знову в'їдається в спину
Синіх небес, виплітаючи там гобелен.
Сам собі Бог і сама собі вічна управа.
Вірний месія, пророк, божевільний тиран.
Людству то байдуже. Людство вигадує справи.
Людство не буде серця лікувати від ран.
Сотні релігій. Останні молитви до вітру.
Тихі прощення і ріки обагрених сліз.
Доки всесвітній тотем пануватиме світом –
Будуть журитися втомлені пасма беріз...
Був би той Бог – він змінив би нещасну годину,
Знищив диктаторів, прояви зла спопелив,
Він врятував би у людях звичайну Людину,
Він би проніс її через байдужість років.
Світло у душах замучених, вічністю вмитих,
Він би знайшов. Він би стовідсотково знайшов.
Тільки невже сіре небо для нас вже закрите?
І недосяжна його безкорисна любов?
Де ж він той Бог?! У якій із баталій загинув?
Хто буде Всесвіт від жаху ночей рятувать?
Чи він настільки жорстокий, що в’язь тополину
Буде палити жертовникам чорним під стать?
Це неможливе зітхання, остання надія.
Хто змінить світ, якщо люди позбавлені сил?
Кажуть, без нього ми просто, мов вуглик, дотлієм,
Вітром рознесені будем, мов місячний пил.
Він нас не чує. Він вічність приборкує іншу?
Може він знає, як інший приборкати час?
Зміни не йдуть, і щодень виливається гіршим –
Бог не загинув. Бог просто у кожному з нас.
Вірш має дві частини. В одній сумніви стосовно «того Бога», в іншій категоричне твердження. Я не критикував. Просто цікаво: як авторка розуміє Бога, який «в кожному з нас». Навіщо ж гримати великими літерами.
Суперечливі твердження набувають сенсу після, хоча б намагання, визначити суть. Особливо аргументація необхідна для претендування на посаду догми.
Вітрова Доця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумнівів стосовно Бога не було.
Був сум стосовно якості життя, людського розуміння, світосприйняття, нескінченного очікування якогось героя, месії тощо. І як висновок - Бог у кожному з нас. Тобто не потрібно нікого очікувати - потрібно діяти, творити. Самому проявити в собі якості Бога.
Бог - це все, що нас оточує - дерева, кущики, листячко, камінчик, пташечка... і навіть людина
Бог - це весь наш світ - всесвіт.
Віруючі по різному уявляють Бога. Якщо Єдиний – це Добро і Зло в одночасно. Чи можливо знищити частину себе?
Підсвідоме визначення слова «Бог» - Абсолют, Досконалість.
Якщо Бог є Любов окремо від зла, то неможливо бути добрішим за доброго Бога. Тільки підступне Зло, яке називає себе Добром, може обіцяти знищити Зло. Бо нищення є ознакою Зла.
/Був би той Бог – він змінив би нещасну годину,
Знищив диктаторів, прояви зла спопелив/ - можливо милосердніше було б добрих і злих розселити на різних планетах?
Вітрова Доця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все зроблено саме так як і потрібно було.
Не потрібно видирати з контексту - краще прочитати повністю.
Бог у кожному з нас.
У КОЖНОМУ.
Отже усе, що Вам подобається і не подобається потрібно шукати в собі.
А куди себе направляти-розвивати - то вже вирішувати Вам особисто.