|
Ой скільки, мамо, стоптано стежин
У нас з тобою серед трав п’янких,
Серед ромашок, лілій і жоржин,
Серед жасмину квіточок терпких.
Ой скільки, мамо, пройдено стежин
Через колючі зарості шипшини,
Що виросли із рясноти краплин
Тих сліз, що завдають слова дитини.
Їх так було багато, просто тьма,
Стежок, доріг, що завивали часом.
Та знаєш, в мене кращої нема,
Ніж ти, людини! Ми з тобою разом,
Як кажуть, незрушимая стіна,
Ми вдвох, як дві росини на покосі.
Хіба ж у світі то не дивина,
Що так було і буде, є і досі,
Хоча зимою, навесні і влітку
Міняє шати яблуня в дворі,
А осінь у букеті іншу квітку
Знов принесе у жовтні на зорі,
Та неподільні, мамо, ми з тобою,
Попереду мільйон шляхів топтати.
Я обіцяю, м’ятою й росою,
Й барвінком тобі стежку застеляти.
Ой скільки, мамо, стоптано стежин
У нас з тобою серед трав п’янких,
Я принесу тобі букет жоржин
Рожевих, білих, жовтих. Чи яких?
ID:
580760
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.05.2015 22:30:45
© дата внесення змiн: 12.05.2015 22:30:45
автор: Наталі Кривенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
