Оксана Левіна «За єдину Україну»
Над нами вітер революції буя,
І дим війни в світанку як примара.
Знов Україну хочуть розірвать,
Віддать на глум і потопити в чварі.
Сусід диктує, як нам треба жить,
Напевно дума, що нема в нас честі,
Що ми дозволим ноги витирать,
Й потерпимо свавілля і безчестя.
Що мати-Київ не столиця нам,
І що немає в нас свого пророка.
Дума Росія, що Вкраїна – сирота,
Що буде кинута народом одинока.
Столиця України - не Москва!
І ми народ, що зветься українським.
Ми – нація. Це не пусті слова!
Нас не затягнуть у ярмо російське.
Ми той народ, що здобува права,
Що бореться, супротив бід й неправди.
Проти корупції, проти свавілля й зла,
Що незалежність виборов назавжди.
Самодостатні, сильні, бойові,
Ції зими ми правду всі пізнали.
Загинули найкращі в нас сини,
Небесній сотні «царство» ми послали.
Нас 45 мільйонів! Криця! Твердь!
І хай не ділять нас на схід і захід.
Ми – Україна: і Донбас і Крим,
І Львів і Київ, й Запоріжжя, й Харків.
Не так вже й важко стати в один ряд,
Й простить слова, що сказані в образі.
Вже стільки крові впало на майдан,
Та й все в житті будується не зразу.
Ми на Полтавщині вирощуємо хліб,
І ми поділимось ним з заходом і сходом.
Щоб в кожного вкраїнця був обід,
Бо ми давно вже є одним народом.
Хай наші діти їдуть влітку в Крим,
До сонця, до гостинності, до моря.
У нас одні на всіх і хліб і сіль,
Одні на всіх: і світла радість, й горе.
В степах Донбасу викується сталь,
На Полтавщині щедро вродить жито.
Наука Харкова збудує магістраль,
І кораблі, що вийдуть на орбіту.
Народні промисли ідуть від гір Карпат…
Ми ж рід козачий по Дніпровім плесі!!!!
Подай нам руку, запорізький брат,
Підримай мужністю, місто – герой Одеса.
Зігрійте луганчани нас теплом!
Житомир й Вінниця ставайте поруч з нами.
Із нами пісню Львове заспівай,
Братайтеся Чернігів і кримчани.
І Схід і Захід ви ж нам не чужі,
І північ й південь – вчора ж ми дружили.
Не відрікайтесь, не цурайтесь нас -
Хай не розлучать нас ніякі сили.
Скрізь Україна, мати нам свята,
В якій народ наш споконвік зростає.
Вона зневір’я, слабкість і все зло
Вже сотні літ, як мати нам прощає.
Ми є народ, і корінь в нас один,
І нас ніяким ворогом не взяти!!!
Ми будемо єдині, хоч би що!
Ми станем наймогутніші й багаті.
Хай не міня Росія карту нам,
Бо синьо-жовтий стяг над нами сяє.
За єдність, незалежність, за народ
Він нас усіх боротись закликає!!!!
Пізнали ми скорботу, смерть і плач.
Не одна мати втратила дитину.
Якщо я винна, я прошу: «Пробач!»
Та всіх молю – не руште Україну!
Нас об’єднав давно кобзар Тарас,
Він заповів за правду нам стояти.
Є незалежна Україна для всіх нас,
І лиш вона усім єдина мати!!!
1 березня 2014 року.
(День, коли Російська федерація ввела війська до українського Криму)
ID:
621965
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 18.11.2015 09:33:56
© дата внесення змiн: 18.11.2015 09:33:56
автор: Oxana Levina
Вкажіть причину вашої скарги
|