Ми стали дуже мудрі поза часом
І віршів пишем - греблями гати!
А що сказать хотіли і не ясно...
Та не сумуй! Пиши! Пиши! Пиши!
А може стали ми зарозумілі? -
"Моє творіння краще за усі!"
Хоч слів багато там не зрозумілих,
І сенсу, - наче хтось налив води.
Рядок рядком, та то лише слова,
Чорнило розплилося на папері.
Від слів от тих йде кругом голова
Та в підсвідоме відкривають двері.
А може просто час нам не прийшов,
І рими ще набудуть свого змісту?
А може просто стилю не знайшов,
Або у стилі стало дуже тісно?
Дуже тонко підмічено...
