Ставим крапку своїм мовчанням,
Так спонтанно, але свідомо.
В тих місцях, де стояли коми,
Ставим крапку ми небажанням.
Без розмов, лаконічно, стисло,
На нейтральні, затерті теми
Ми вже дечого не знайдемо
Серед мотлоху з слів та чисел.
Тінь від натяку на обличчі,
Непочата, нажаль, розмова...
Для нас вихід диктує втома.
Поступитись? Та ні, не личить...
Замість ком ми розставим крапки,
Замість щирості - знову маски...
Іще партію? Та будь ласка!
Знов від тактик й стратегій пастки.
Чиста совість лиш не бентежить,
Нема щастя без пуда солі,
Нема сенсу, як нема волі,
Бо від цього усе залежить.
