Лети вище пташко моя
заграй високо в небі на арфі
співай мов в останнє про те, що жива
радій всім хто є. Не сумуй. Не пора.
Спусти трішки коси свої золотисті
зігрій своїм серцем душі незнані
відчуй подих вітру, що полем накрите
обніми тих людей, що радіти почали.
Боги хай торкнуться повітря й землі
і віднайдуть забуті кордони.
Нехай крилами часу повітряний простір
провіють немов всіх запрошують в гості.
Хай радісно люди зустрінуть кохання,
щоб віра заграла в серцях і в душі.
Зустрінуться в темінь без світла й династії
він і вона, що так прагнуть плести.
