Віршів жінкам в літах не пишуть.
Любовних слів не говорять.
Сміються, що на "ладан дишат",
Старі її дочка і зять,
чого чіпляється за роки?
На звалище давай, іди!
Не відбивай людські пороги,
Не маячій туди - сюди."
"Так! Ти красуня! Ею будеш!
Вражає всіх твоя хода.
Хай час минає, скажуть люди:
ти залишилась молода."
Мені приємно, що зі мною
товаришує ідеал
людської гідності. Такою
тебе завжди я уявляв.
