Так тихо спадає листочок
На сиву забуту стежину –
Тут мама раділа для дочок
І вишню плекала тут сину…
Тут тихо вихитують віти,
Смарагдики темні колишуть…
Зірву, і де правдоньку діти –
Сльозина скрапає до вірша…
Тут тисячі років до цього
З лопуцька я першу коняку
Приборкав, і взявши між ноги
Помчався без страху і ляку.
Летів крізь світи і століття,
Вітав плем’я гуру й апачі –
А вишні рясне верховіття
Пісні колихало козачі
Про поле широке та чисте,
Про ранки зарошені й сині,
Про ніжних суничок намисто,
Настояне сонцем в полині…
Життя моє – в праці і мрії,
Де тихо листочок спадає…
Лиш вітер між віт шелевіє
Співанками рідного краю.