Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Grigory: ОДВІКУ, ПРІСНО Й НИНІ - ВІРШ

logo
Grigory: ОДВІКУ, ПРІСНО Й НИНІ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ОДВІКУ, ПРІСНО Й НИНІ

Grigory :: ОДВІКУ, ПРІСНО Й НИНІ


1 Присів Пегас на скошену травицю, Землі торкнулись у любові крила – Питає він, всміхнувшись, як годиться: «Чому, поете, ти марнуєш сили? Чому притихла злякано душа? Чом ти, як віл, вдягнув будення ярма – І день, і ніч проводиш свої дарма, Забувшись друзів братнього коша? Тобі Господь дав іскру до грудей, Життя-здоров’я дав тобі дещицю, Щоб словом ти ламав неправди крицю. Щоб жив ти для нараду та людей, Дав пісні й праці вірних два крила – І Муза ніжну ліру підняла!» 2 І Муза ніжну ліру підняла, Троянди ж стали в ряд на вишиванці, Всміхнувсь чебрець, а тиха ковила Росинками видзвонює в співанці: «Коси, коса, поки роса, Роса спаде, спіши додому – Світанків цих в житті земному Тобі освятиться краса. Господь тобі освятить кожну мить, Веселками засвітяться сонети – Народові лише радій, поете, Лише дивись крізь мороки століть Та словом бий всі тіні підлі й ниці – А сонечко в росі кує іскриці!» 3 А сонечко в росі кує іскриці, Свої ж відерця миє сонна бджілка, Бере нектар, мов злото зі скарбниці – І мир несе до рідного причілка… Ти так працюєш, миле ангелятко: Заглянула ти в тисячну комірку, Береш у квіточки дарунку щиру мірку, Поставивши життя нову печатку… Ти загадкова, крихітко крилата, Ти з-за своїх у даль таку летіла Твої в росиці обважніли крила – Та лиш на ниві ти знаходиш свято: Тут Мати Божа сил тобі дала, Тут ранок бродить стежками села! 4 Тут ранок бродить стежками села, В ярках ворушить ковдрочки туману, Фарбує ниви кольором шафрану Та дух землі вплітає до стебла. Мов прапор, заясніли небосхили: Хлюпнула між полів безодня синя – І миром дихає нових хлібів святиня, І сонце обняли пташині крила… Так тихо-тихо!.. Чути, як росини Спадають мірно з листя ковили На стоптані косарські постоли. Коса ж траву складає без упину, Хоч серденько про втому призабуло – Гарячий піт рука ж з чола змахнула. 5 Гарячий піт рука з чола змахнула. «Таки марную!» – говорю Пегасу. – «Тягну свого злиденного баула, Шукаючи стежину тиху й ласу… А маю лише поту повну жменю, Бо тишу царенята розірвали, Яким в житті грошей рабівських мало, Яким брехня найкращим стала вченням… Зі шкіри пнуться, хочуть відродити Червоний міф про «краще й веселіше» - А творять всім народам лише гірше: Все сунуться непрохані по світу – І їх гидка неправди полоса…» Спинилися ж на мить прудка коса… 6 Спинилися на мить прудка коса. Чекай, Пегасе, трішки намантачу – Нехай вона між трав, немов оса, Бринить ввесь час, не змінюючи вдачу! Нехай кладе травинку до травинки, Нехай склада в покоси цю красу – Я запах літа в зиму занесу Для добрих справ і доброго починку. А як сніги забілять біло ниви, Тобі, Пегасе, розчешу я гриву, Тобі дам сіна, дам Тобі вівса, І ми прочинимо з тобою мрії двері – Де нам і Музі вічно на папері Рум’яняться в задумі небеса. 7 Рум’яняться в задумі небеса – Їх лиш часинку зорі колисали, У літню ніч їм спалось зовсім мало, А срібний танець ніченьки згаса…. Ще так дрімотно, ковдрочку туману Упали біля стомлених доріг, Вчувається, мов дихає кохана, Обнявши в сні м’якенький оберіг… Кохана спить, рум’яні небосхили Схилились на сивіючі гаї – Їм навесні співали солов’ї. Їм новим листом липа шелестіла, А в літній ранок стишилась, заснула – І мить оця спадає у минуле 8 І мить оця спадає у минуле - Минувшина ж до мене промовляє: «За свій народ і за майбутнє краю Вставай з брехні бруднющого намулу! Скажи усім, що пращур тут колись Свій ряст топтав і Господу молився, Щоб його діти в один рід зрослись – І щоб нащадки у народ злилися: В міцний, твердий і дружній моноліт, В якого у любові й правді – сила, В якого праці й пісні крила Здолають безлік воєн, лиха й бід І скажуть всім у добрий час врожаю: «Зажинок свій в покіс тугий складаю!» 9 Зажинок свій в покіс тугий складаю, Скрипить кісся, вилискують грабки – Отак би і косив до небокраю, І сонечко вітав би залюбки… Тільки б – трава! Були б ще хліб і каша! Тільки б ковток джерельної води! Лише б віки зростала пісня наша, Та ще сто літ приходив би сюди! Так радісно у леготі ранковім: Трава, зажинок, пчілка золотиста, Росинок срібних точене намисто!.. Міліє клаптик ночі у діброві, А день новий лиш щастям ожива – І Муза поміж травами співа. 10 І Муза поміж травами співа, Тож я стаю лиш слухом в її співі. В її словах Пресвітла Покрова Народ спаса на древній його ниві: У дощ та сніг, у спеку і негоду Спішить Вона крізь простір і крізь час, Крізь неба синь і сірих хмар топаз, Щоб відвести всі лиха від народу. Співає Муза: «Матінко Свята! Я поміж трав схиляюсь у покорі, За кожного прошу в життєвім морі Один лиш мир на многії літа….» Я з Музою схиляюсь, мов трава – Душа ж моя повторює слова. 11 Душа ж моя повторює слова, Такі ж палкі і звернені до Бога, Як прадідів молитва вікова, Що зцілювала горя і тривоги, Яка вела крізь мороки віків, Крізь все лихе, вороже і незнане – Вона вселяла в серце полум’яне Архангела Михайла щирий спів. Мов меч, вона звільняла від олжі, Завжди змітала задуми ворожі, Народові ставала на сторожі, Ламаючи загарбників ножі, А люди чули: «З миром вас вітаю – Святися й слався, рідний древній краю!» 12 Святися, слався, рідний древній краю! Святі твої доріжки і стежини, Бо кращого й солодшого немає, Як легіт твій з доріг мене зустріне, Як я спиваю пригоршню водиці, До рідного торкнувшись джерела, Як я спішу доріжкою села, До хати, що роками мені сниться: Осонцено всміхається з-під вишні, І в’ється дим біленький з димаря – Мов рушники мене зустріти вийшли, А я бродив давно за три моря… Тож я доземно уклонюсь хатині: «Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині!» 13 Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині, Лише джерел тобі вода цілюща, Пісень тобі невичерпні святині, Моя ти рідна, вічна й невмируща! Століттями тебе в багно топтали, В’язали руки, рвали душу й тіло, А Бог давав тобі ще більше сили – Ти Феніксом із попелу вставала! Ти всі свої кайдани рвала знову, Народові ставала на сторожі, Змітаючи всі задуми ворожі! Сонцями ти сіяєш, моя мово, Синам даєш ти крила соколині – Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині! 14 Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині, Хай буде твоя праведна дорога, Хоч кожен день – настоянка полині, Хоч є, народе мій, загроза і тривога! Та все ж віта нас радісний світанок - І буде в нас майбутнє променисте, Наповнене життям нового змісту: Без зла, брехні і хижих забаганок!.. А сонечко роздмухує горнило, Металом вже оковує стебло – Коса між трав тихенько губить сили І проситься майнути у село. Мене ж узявши ніжно за десницю, Присів Пегас на скошену травицю. 15 Присів Пегас на скошену травицю, І Муза ніжну ліру підняла, А сонечко в росі кує іскриці, Та ранок бродить стежками села. Гарячий піт рука з чола змахнула, Спинилася на мить прудка коса – Рум’яняться в задумі небеса, І мить оця спадає у минуле… Зажинок свій в покіс тугий складаю, І Муза поміж травами співа – Душа ж моя повторює слова: «Святися, слався, рідний древній краю! Лиш мир тобі! Лиш – роси й ранки сині! Тож з Богом будь одвіку, прісно й нині!» 15.06 -27.11.2015 року

ID:  629491
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 18.12.2015 00:06:19
© дата внесення змiн: 18.12.2015 00:06:19
автор: Grigory

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Ігнатова, LaraS, РОЯ
Прочитаний усіма відвідувачами (891)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: