Хочеш так обговорити усе недосказане?
Так, я сховав від тебе достатньо деталей,
Тоді то було невчасно, навіть небажано,
Бо я хотів стати одним з твоїх ідеалів.
Усе, що написано мною було раніше,
Усе це правдиво, далеко не вигадка.
Ти зла та ображена. І найвірогідніше,
Що ти для мене ще більша загадка.
Ти пам'ятаєш нашу першу зустріч,
Коли я за мить уже грів твої руки?
А пам'ятаєш ту холодную ніч,
Коли о причал розбивались морськії звуки?
Почуй мене! Я пам'ятаю достатньо.
І першії квіти, і губи що трохи тремтіли,
І твої обійми. Наче то було в останнє,
Але розлучились ми всього на неділю.
Мене кидали п’ять разів із семи.
Як ніхто розумію, що важко.
Але не цієї зими…
Вибач, пташко…
Не завжди складається все як треба.
Ми в купі чоловіків та жінок.
Та це не причина ламати ребра,
Чи будь яку з інших кісток
8.01.2016
#sb_poetry
.SB. Станіслав Безмежний