Вона дивилася, обкурена на світ
Її ніщо не хвилювало в цьому світі
Лише курився між волосся дим
Лише цвіли квітки в розмитім цвіті
Було не страшно, і нічого не боліло
Цигаркою заліплені вуста
Була трава, була страшенна злива
Метелики летіли з живота
Зоріла зіронька, зоріло ціле небо
І цілувалися зазорені квітки
А угорі було розмите небо--
Розтоплені, розмазані зірки
І небо крапало, текло, неначе фарба
І роз'їдали крапельки асфальт
Крилаті поросята поковтали
І полетіли бульбашками в сад
Трояндовіло. Я квітки збирала
Я відривала поцілунки від землі
І грілася в його м'яких обіймах,
Вдихала звуки на залізному крилі
Було багато кольору і диму
Я знала точно-- Більше не прийду!
Було багато плям в розмитім небі,
Як вишень у вишневому саду
Тхнуло метеликами, сипало серцями,
Валялися в ногах старі слова
Все шепотіли мені щось ізнизу
Думки боліли, і боліла голова
Були овали, і були балкони
Ганявся вітер, і гукав 'Помри!'
А я сиділа, і на нього не звертала
Замріяно смоктала кольори
Ромашки не звертали ні на кого,
Усе пили трояндовий відвар
Усе сміялись і хилились п'яні
Й плювалися нектаром в зграї хмар
А я дивилась мовчки на той безлад,
І втомлено сиділа на вікні
Хотілося дрімать непрокидаючись,
Погойдатись в гітари на струні
І рухались мої вуста повільно,
Той спів для нього, спів той лиш йому
Поплив сонливо звук із губ у простір
І заблукав в зазоренім диму.
03.05.15
