Вона сиділа в думах і тривозі,
хвилини мимо швидко пронеслись,
в пустелі над повіткою старою
зір череда світилася униз.
Ішли, на ослику - Марія юна
серед пустельної пітьми
і не сама: у ній дитина
і Йосип поруч допоможе йти.
Ослик утомлений ступає
по кам’янистому шляху,
а навкруги була пустеля,
вогник далекий заміняв свічу.
Вітер зривався, або гаснув
і ослика він підганяв,
додав сил змученій тварині,
бо далі вже іти пора.
Картина із інтернету.
01.2016.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639427
