НА ГОЛГОФУ
Вiн йде крiзь натовп тiл бездушних...
Сiрих лиць... гурти блудниць...
Злорадних, жадiбних. байдужих...
Кричать: "Розпни Його, розпни!"
Кого, ще хочете розп"яти?
Кого, у жертву прирекли?
Видовищ треба? Чи продати,
Як, Бога-Сина, продали
Наситившись Його любов"ю,
Невинною омившись кров"ю,
Та не вiдмивши в серцi бруд,
Лиш вiдкупились за свiй блуд.
Чиєюсь кров"ю, не своєю -
Своя ж бо шкура дорога.
Своя - для нiжного єлею,
Чужа нехай - для батога.
Хай хтось за нас грiхи приймає,
Доб"ється, б"ється, нас спасає…
А, як програє - хай страждає:
Голгофи, табори, тюрМи...
Але - хай хтось, аби - не ми.
Всi - толерантнi, всi - розумнi,
Лояльнi... не, якiсь - безумцi...
З по-за широкоi спини
Кричать: "Розпни Його, розпни!"
Чекали МеciЮ, Iссуса,
Читали "Данко", мали Стуса...
Кого ще хочете розп"ять?
Хто там на черзi? Що питать?
Плетiть новий вiнець терновий,
Кидайте жереб - що кому.
Де дошки й цв"яхи...
