Всі питання
розлетілись разом з вітром.
На прощання
залишились сльози з сміхом.
А у мене
тільки посмішка не згасне,не загине.
Це тепло мене вже більше не покине.
Старі фарби
я розводжу,щось малюю й розумію.
На думки тебе наводжу і німію.
Здогадайся,що є більше-
синє небо
чи краплина?
Чи твоя рожева мрія?
або може ця Всесвітня павутина?
На дорозі-біла тиша марних днів.
Десь на розі-там пакунок твоїх снів.
І гучніше грає музика весни.
Що зі мною?Боже,може поясни?
На каміння-
наче йду на білий пух.
І в старінні
бачу лиш бадьорий дух.
Ким я стала?Що це за метаморфози?
Але так тепер приємно прогулятись коли грози...
коли йду я по дорозі...
і розтали всі загрози.
На дорозі-біла тиша марних днів.
Десь на розі-там пакунок твоїх снів.
І гучніше грає музика весни.
Що зі мною?Боже,може поясни?
