Їхав хлопець на війну.
Плакала дівчина.
Так не плакала в житті,
це ж страшна причина.
Батько їхав, то вона
сліз не проронила.
Їде хлопець на війну.
Дівчина зомліла.
Щось під серцем гаряче.
Млосно від чогось-то.
Обіперлась на плече.
Він високий зростом
Каже так йому: "Стривай,
швидше повернися.
Дочекаюсь. Так і знай.
Їдь і не журися.
Їде хлопець на війну.
Гірко дівка плаче.
Хлопець злегка посміхнувсь:
"Ще й не згинув наче.
Як загину, то тоді
можеш голосити.
Зараз краще за мене
Боженька просити!"
