Шон Маклех Патрик
«Следы на песке»
(Перевод Владимира Туленко)
Следы на песке.
Их оставляли босые монахи
В чёрных рясах ночи
И чередой дней в руках,
Их оставляли бородатые воины
С белыми щитами,
Посеребрёнными мечами
И клетчатыми зелёно-чёрными килтами.
Следы на песке:
Их перечитывал седой ворон,
Прищуривая сверкающий глаз
От лучей жёлтого ока небесного,
Что падало камнем
В тёмно-зелёное море,
Их заворачивал ветер,
Так как понимал – не стоит
Оставлять эти летописи
На песке вечности.
Следы:
Босых ног, гвоздистых сапог,
Деревянных мокроступов,
Пальчатых лап,
Когтей и копыт,
Усталых тел, судорожных рук –
Следы не песке.
Вас смыло море,
Вас презирали муравьи,
Падая в вашу бездну,
Убегая от муравьиных львов.
Я оставлял их
В своей искалеченной памяти,
Чтобы написать о них в книге,
Страницы которой – тоже песчинки,
Потому, что всё в мире – песок
Разбитых песочных часов.
*****
Слiди на пiску
Шон Маклех Патрик
«Місяць блідо-медовий
ліг на сонний схил...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Сліди на піску.
Їх лишали босоногі монахи
У чорних рясах ночі
З вервечками днів у руках,
Їх лишали бородаті воїни
З білими щитами,
Посрібленими мечами
І картатими зелено-чорними кілтами.
Сліди на піску:
Їх читав сивий крук,
Мружачи блискуче око
Від променів жовтого небесного ока,
Що падало каменем
У темно-зелене море,
Їх загортав вітер,
Бо розумів – не треба
Лишати ці літописи
На піску вічності.
Сліди:
Босих ніг, цвяхованих чобіт,
Дерев’яних мокроступів,
Пальчатих лап,
Пазурів та копит,
Втомлених тіл, судомних рук –
Сліди на піску.
Вас змило море,
Вас зневажали мурахи,
Падаючи у ваші безодні,
Тікаючи від мурашиних левів.
Я лишив їх
У своїй покаліченій пам’яті,
Щоб написати про них у книгу,
Сторінки якої – теж піщинки,
Бо все на світі – пісок
Розбитого піщаного годинника.
