У мене його залиши́лось занадто мало
(Стомилась у Вічності красти тонкі шматки).
І хоч я ніколи нічого і не обіцяла,
Та я би з тобою назавжди і залюбки...
І байдуже що: чи у прірву, чи в ліс за грибами.
Спокійна без тисяч, без тебе - уже ні дня.
Слова не шукай, щоб означити те, що між нами,
Не мусиш нічого... Та я, безперечно - твоя.
В'язниці думок, і чуття, що минулим спаплюжені -
Я вільна від цього: мені вже немає коли...
Я більше не маю часу, щоб чекати в напруженні.
Я щирої щирості хочу й без дна глибини...
Без страху і сумнівів правдою все розтрощити,
З твердою рішучістю зводити світ з нуля.
І хай я не загадка більше, а книга відкрита.
Та я попри все залишаюсь незмінно твоя...
28.02.2016
Щиро! 
