Ти не благай…
Ти не благай… не плач і не моли…
Я не прийду в твої нові світи.
Зима, зима... приспала почуття…
Дощами плачуть весни забуття.
В прозорім кришталевим серці криги…
З надією вчорашньої відлиги!
Та жовтий сум палає у душі –
Так, ніби це по осені дощі…
І літо не дурманить, не п’янить!
Де загубили щастя свого мить?
І знову осінь, осінь…у душі
Співає сутінками, де сумні дощі.
16. 03. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
Кава з міста Лева!
