Скидай одяг , здирай взуття
Біжи додому , у лоно лісу
До босих брудних ніг , до солодкого забуття , доки сонце грає бліками на хворобливій шкірі , доки стирчить чорне коріння з синіх вен , як голки з крапельницями .
Світ каменю і сірості - вбивця
Дихати іншими людьми нестерпно огидно , як і бачити свої посмішки у кутках стін , як і голубити живе тіло самогубця .
У природі розруха логічна і гарна , силоміць думка за думкою зневірюватись , хіба це не бридкіше за роз' їдений червою труп .
Це незворотньо .
Хіба скаже хтось , що тьмяно
Ніхто не житиме вічніше за темряву мовчання лісів
Доки вдома , в краю дрижання ліній , не знатимеш своїх імен .
Крик духів , що породження
Серця та іскр виднокраю
Старих як світ , твоє сходження в світ себе - не ілюзія , ти - є .
доти не виймай коріння .
