Ти забула про сміх,
Бо на серці зима,
Зненавиділа всіх
І цей світ зокрема.
Охолола, як сніг,
Бо любов вже пройшла,
Це щасливий твій збіг,
Що мене ти знайшла,
Кинь ти смуток до ніг,
Він згорить, як сміття,
Серед сотні доріг,
Є одна в майбуття.
Подаруй мені гріх,
Не проси каяття,
І в полоні утіх,
Повернись до життя!