Вірш написаний під впливом розмови
Із С. Хмарою у студії з Дроздовим.
Молодець пане, Хмара!
Ви правильно кинули камінь у ціль.
Звичайно, не так, як колись із запалом і жаром,
Але видно у серці є біль…
І ви – патріот Батьківщини.
Боятись вам нічого,
Бо все перепробували на смак.
Ви були ворогом Радянській владі. І мічений,
Що не любив комуняк
І за це гнив по тюрмах впертий.
А нині – вільна Україна…
І москаль – псюга закусав усіх нас.
На сході Донбасу вже повна плакуча руїна…
Казиться за вплив педераст,
Що Кремль московітів обіймає.
А наш Падишах все кружляє…
Народу розказує якісь байки –
Все АТО і АТО, не війна в нас палає
І правду сказати якось не з руки,
Бо в агресора там його бізнес.
Не тільки в Росії,
В Україні підприємств – вагон,
Які вдало прихватизував і збулися мрії…
На брехні президентом став
І все стало його…
А народ, як завжди, обманули.
Так ви - праві, пане Степане.
Та все це ми знаємо, знаєм тепер.
І ви вже кажіть, кажіть як колись полум’яно,
Бо не з’їсть вас оцей ненажера
І не виплюне кості старечі.
Бо за ним пильно світ споглядає…
Крок назад і хана вже йому.
Так, що сміло Герою, хай ніщо не лякає,
Бо за правду не гріх розбивати пітьму,
Коли кривда й брехня сідлає людину.
Що до зради, до речі,
Тут кожному воздасся по заслузі:
І всі повзучі і кусючі і продажні гади,
Що з москалями у тісному союзі
Будуть рано, чи пізно покарані.
Якби у нас ядерна зброя була
То й не було б сьогодні війни.
І Вкраїна б у мирі спокійно жила і цвіла,
І кацап не здирав з нас останні штани…
А ви говорили тоді. Не послухали.
Ви кричали…
Я пам’ятаю, ви голодували…
Вас кинули на нари і зробили дурним.
З вас сміялись, розводили чвари,
Насильно напихали…
І Україна залишилась ні з чим.
І, можливо, нині вас тільки зрозуміли.
А, можливо, і ні,
Бо великі гроші роблять свою темну справу,
Де вбивають, грабують і спинку не знають.
Олігархи панують, за народ забувають.
Отака в нас історія, пане Хмара.
Бездарна політика веде до руїни,
А творити новітню – це вже молодим.
Ми відчалюємо від берега назустріч невідомості
І пливемо по течії, що несе у вічність,
Де спокій, радість і блаженство,
Бо ми вже старі хруні,
Але ще сіпаємось і кусаємось…
А 31 серпня 15 року…
Я з вами згідний, як ніколи,
В усьому - винна влада, щоб не оговтались від шоку,
Що наголосували дурні Миколи
Скерувала народний гнів у інше русло.
Та, що там чотири життя???
Ми – гвинтики. Ще будуть солдати…
Путін – гад підривав висотки
Без совісті, без каяття,
Щоб рейтинг лише підняти
І втриматись на троні якнайдовше.
Янек у нас катюга
Робив теракти у Дніпропетровську,
Щоб інший покаявсь такий як і він бандюга
І склав свої статки на моду московську
До ніг правителя.
Я б багато іще оповів, та нехочу.
Степан Ількович ви – молодець!
Так дивлюсь на це все і тупик…
Але я напророчу –
Диктатуру військову…й біді всій кінець.
Лиш після прийде щасливе буття.
А при нашій системі –
Народ буде вічним рабом,
Бідаком і батраком…
І це вже заюрзана тема.
15.01.16р.
ID:
646532
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 24.02.2016 11:13:32
© дата внесення змiн: 24.02.2016 11:13:32
автор: Василь Дальнич
Вкажіть причину вашої скарги
|
