Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Касьян Благоєв: Тікаючи від рими, 6 - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ptaha, 07.04.2016 - 18:07
здається, шизофренія але Вам це не загрожує, бо... (перечитайте ще раз відгук п.Світлани Моренець)
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а інколи так вгадується мій... діагноз у чемних відповідях ваших, коли добряче роздратую, та саме вихованість ваша та стриманість не дає його озвучити...ну простіть, милосердна будівнича душ людських, адже по-християнки це буде? що з мене, такого, взяти? Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щедрі ви стали, моє кохане серце, до питань дитячих, до шукань наївних. але втіхою мені і ваші відвідини, пані Світлано, і така оцінка!цілую ваші руки! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хоч і вельми перебільшуєте, але приймаю і дякую, Оксанко!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от би ще такому "лицарю на роздоріжжі" та вміння роздвоєння!, і ніяких клопіт: туди по одну відповідь пішов, сюди по іншу одночасно. (і як це у психології називається, мудра пташко?..)
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
отож: мудрий приймає чиєсь і додає до свого, примножуючи радість днів своїх, а я шукаю там, де й не губив.така вже глупа наївність моя, Людмило! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а по мені - так розсипані камінці, і собі гулі, і інші спотикаються, вже все пізнавши.я чомусь завжди вважав, що те, що я раптом знайшов у мудрості життя, відкрив, зрозумів тільки, людям і давно відоме, і для них нормою життя є. тоді що я у собі загубив? що вишукую? он ти, Любове, якими пелинками настрою сиплеш міждумок іншим, кольорами якими вифарбовуєш миті і дні, і читати твоє - то і справді душі печалі розганяти. тож не зникай, і нехай роки та справи, клопоти та дні не торкаються ні часу твого, ні серц, ні польотів твоїх до сонці! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хі ба ж не так? - ну що, як прожив ти день, але ні собі на користь, ні тепла для когось? що то варте, життя таке? а ось кожен день - та крихта радості, та з дня в день - шматочок щастя і від тебе людям, і від когось - тобі! ось із цього і життя вже твоє чогось варте.дякую, що читали мої нісенітниці! Ірина Лівобережна, 06.04.2016 - 11:52
ДО ПЕРШОГО КАТРЕНА:Мужчина, муж, возлюбленный, запомни! Hе будь в своих желаниях жесток. Любовь, как эхо, и по всем законам Должна иметь источник и исток. Любовь - очаг! Когда в ней пышет пламя, Она щедра, распахнута, светла. Ты обеспечь очаг любви дровами, Потом уж требуй света и тепла! авт. Фазу Алиева Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну та так! - спочатку заганяєте своїми забаганкками мужчину - те дістань, те добудь, те хочу, се - а потім ви гарні і милі, і тепла від вас, і світла! а нам тоді - аби спокій! (або до іншої, в спокої та тиші відлежатися...)
Дантес, 06.04.2016 - 11:28
Кожен день треба проживати, як останній - в цьому і простота, і складність буття.Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
певно, і суть всіх наук, які і ми мали б отримати, і, трошки проживши, інших, що за нами, навчити. така прота річ: жодень твій день не повториться! а хто з нас зважає на ці дні, коли думка вперта і глупа: та у мене тих днів - на сім життів стачить!...
Любов Вакуленко, 06.04.2016 - 10:59
Поважати чи ні, але приймати з повагою. Будьмо вихованими. А як же радіти сьогодні, Касьяне, коли люди поряд падають, падають, вмирають, страждають... Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
з людьми завжди було так, і до нас. і після нас так буде: хто народився - має вмерти.але ж наші з вами печалі не від того: чому, раз ти прийшов у цей світ - чому не маєш радості на кожен свій день, та крихту тепла, та уваги і турботи, що хочеш і маєш комусь подарувати, а твій ближній раптом - чи недруг вже тобі, чи ворог, чи чужий зовсім? - і лише в більшій чи меншій мірі - а з людьми чомусь завжди так. і розуміють, що життя одне, і знають, що не вернеш нічого в ньому, і що вони теж ніби добра бажають, - та куди там! - як множилося зло. так і далі росте та нищить і добра паростки, і любові. звіріє світ знову... |
|
|