Якими дивними шляхами
Проходить інколи життя...
Ми думаєм, що все пізнали
І в болі наше каяття.
Буває,- свіжий подих вітру
Розтопить холод у душі,
І перші пелюстки розквітнуть,
Троянди наче на кущі.
І серед оцього суцвіття
Проснеться раптом дивний світ ,
Де лиш тебе чекали квіти,
Струмками мрій проллється лід.
І все здається несуттєвим
Під дивне сяйво над вікном,
І негаразди всі життєві -
Пожухле листя під дубком.