Мені співав мелодію твій дощ,
Той дощ, що ти виводив саксафоном,
Встидався він, потоками втікав
З сумних шибок, що були його фоном...
Хоч і встидався, не вщухав той дощ...
Про що він плакав... І сама не знаю...
З тобою стільки ніжності й тепла
Я мала ще у квітні і у маю.
І літо теж сміялося дощем,
Той сміх такий був щедрий і співучий,
Вужем із літа закрадався щем,
Чужий, холодний і такий пекучий.
Хай дощ веселий в ринвах дзюркотить,
Та в серці музика звучить з самого рана,-
Акорди світлі, чисті і живі,
Мої акорди нашого піано !
