Земне життя душу пронизує до нитки,
Не знайдеш поривання. Лиш... в кінці.
І вийти зможеш тільки в іншу клітку,
Дорогою, яка веде на манівці.
І де ж цей спокій взяти для душі,
Він заховався, певно, десь далеко.
Не хоче віддаватись на чужі,
Чужі тривоги. Тиха, небезпеко,
Сховайся від цих душ, людських, благаю.
Нехай тебе сьогодні не стрічають,
А тільки радість у життєвім гаю.
Яку у серці завжди зберігають.
Якщо і виберемося із цих решіток,
То знак залишимо вже з чорних міток.
