Блукала горами.
Дурманом трав
Вдихала Весну....
Я просто Ніч.
Стелилась долами.
Впадала в став
І перевеслом
Гойдала клич,
Що Місяць нишком
Губив у сни:
"Прилинь же, Вітре,
розвій зажуру!
Її із лишком
Здмухнула з Тьми
Ця Вічність"... Зітре
Ніч біль похмуру.
Рясніла снами.
Вдихала світ
В прожилках хвої...
Текла смолою.
Бурштином - в трави,
Як Сонця цвіт.
Як смак Живої...
Я ллюсь Водою,
Що тишком Місяць
З струмків спивав:
"Дай срібла, сили!
Так безпорадно
Мене на місці
той Час гойдав...
Стрімкої б зливи!"
Дощить. Відрадно.
Райштоком вилась.
Прагла у даль.
Губила стежку...
Йшла за потоком.
В джерелах вмилась -
Стирала жаль.
В краплину-бризку
Топила вроки.
Веду сьогодні я в гори. Знай,
Самотній друже ти срібноокий.
Як будеш вповні, ми зловим край,
Де сотні дужих терпкі п"ють соки
Карпатських зір і зелених трав
Та віри в світ цей, і в нас з тобою...
Я - Тінь лиш Гір! Ти веди на став,
З моїх очей хай черпне ще Волі.
..........................
* Райшток - це мисливська стежка або військова дорога в горах, особливістю якої є невеликий кут підйому; прокладена серпантином, завдяки чому можна здолати найстрімкішу гору без крутих підйомів)))
"Стрімкої б зливи!" (Міні б ще зливи!)Не всі звукосполучення благозвучні, поетко!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...звуки у мене взагалі чомусь всі СТРашенно не ВЗМозі бути хоч капельку краще сполучними Іноді мені, Олесю, здається що може я й не бойківчанка взагалі (як вам вихвалялась), схоже мене підкинули
Зараз до вас забіжу в гості