Там де танки гуркочуть щоднини,
І снарядами вкрита земля,
Там кохання розквітло Марини,
Бо кохання сильніш, як війна .
На землі, що вся змішана з кров"ю
Де буває нема вороття,
Запалало два серця любов"ю,
Розквітає бузком почуття.
Це кохання розлуку пізнало,
І сльозами омите не раз,
Та ніколи обману не знало,
Були поряд в думках без образ.
Вона юна, ще зовсім дівчина,
За коханим подалась услід.
Вона справжній боєць, молодчина.
І у полумя з ним і на лід.
Їх у полі вінчав соловейко,
А за свідків побраття були.
Був щасливий коханий Андрійко,
Хоч бої зовсім поруч гули.
Це кохання серпанком сповите,
І під захистом місяця й зір,
Воно дощиком щедро омите,
Це є правда, мій друже, повір.
Ці два серця, війна поєднала,
З двох кінців України звела,
У Донецьку вона виростала,
Його доля із Львова вела.
Полюбились вони, покохались,
Не розділить їх більше війна.
Серед маків вони повінчались,
А за ліжко їм рідна земля.
Захищають удвох Україну,
Нерозлучні вони і на мить,
Їх кохання далеко полине,
Дзвінко піснею в небі бренить.
