Сьогодні - коли тебе зустрів,
лиш мимоволі подивився,
і десь там глибоко в душі -
маленький вогник загорівся.
Тоді я думав - все пусте,
в кінці дня сонечко заходить
і вогник згасне, як завжди,
в житті у нас проходить.
Прийшла вже ніч а він горів
і надімною насміхався.
І я під ранок зрозумів -
що він здаватись не збирався.
Я вийшов в сад, глянув у небо
і в горлі стиснуло мене.
У тій безодні неймовірній
на мить побачив я тебе.
Сяйво твоє сліпило очі,
заплющив їх, коли відкрив -
подумав я що збожеволів
і вітру я відчув порив.
Розкинув руки наче крила,
хотів щоб вітер чарівний,
мене взяв на свої вітрила,
підняв до тебе - в височінь.
Сердечко билося у грудях
мов у неволі хижий птах.
Мені здалося що ти поряд,
а не знаходишся в думках.
Сергійку - почув я голос мамин,
я озирнувся й зрозумів -
що хочу знов тебе побачить,
сказати лагідно - привіт.
