Мовчи, сиди… Земля волає,
А небо хмари нахиляє,
Щоб захистити від усіх...
І гріх, і сльози, й дикий сміх…
Щурі повзуть захвацько вгору,
Послав нечистий сили впору –
Історію змінити треба,
Отож і пхаються до неба…
Списати сторінки квапливо
Шкарадним почерком, зрадливо
Ввійти у майбуття героєм,
Дарма, що з нечисті конвоєм.
Продажні нині верховодять
І, відповідно, зло лиш плодять.
Начхати їм на душі Божі,
Бо в них – Мамона й гроші, гроші…
Історію москвин міняє,
Від зла, брехні наш Край страждає,
Гріхів набралося доволі,
Життя – як той полин у полі…
Рве землю під собою слава,
Чомусь потрібен всім Варава.
Щоденно Правду розпинають...
Сліпі, глухі, а чи не знають?
Все глибше тріскає земля
З протесту, бо зжирає тля…
В розломах змінених історій –
Анклави… Поділ акваторій…
16 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
