Мороз і сонце, день прекрасний!
Ти ще дрімаєш, друже ясний, -
Вже час, красунечко, вставай!
Твій погляд – чисті зночі зорі -
Зверни на вранішню Аврору,
Й сама, як зіронька, засяй!
Ти пам’ятаєш, вечоріло,
Та зла хурделиця ревіла,
А місяць, вкраплений в імлу,
Жовтів крізь хмари бліднувато,
І ти стомилась сумувати –
А тут… Вдивись в красу німу:
Під небесами голубими
Стоїть під інеєм ялина,
Сніг кришталями виграє…
Мережить ліс по снігу чорним,
Під льодом – річечка моторна
Свій блиск на сонці віддає.
Бурштином сяє вся кімната,
В печі тріщить вогонь патлатий.
Лежиш собі на тапчані
І думу думаєш часами..
Та раптом осінить: «Мені
Запрягти б коника у сани!»
Ті сани полетять по снігу,
Ми віддамося, друже, бігу -
Нас понесе нестримний кінь
В ліси, колись густі і пишні,
В поля порожні й незатишні,
На берег – в милу далечінь.
Оригінал:
Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный —
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!
Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела —
А нынче….. погляди в окно:
Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
Вся комната янтарным блеском
Озарена. Веселым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаешь: не велеть ли в санки
Кобылку бурую запречь?
Скользя по утреннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.
Переклад достойний, Колего!.. Так держати)))) 
