|
(довго)
Аль, ти не маєш прав на сльози, добре?
Сама не хочеш бачить їх в очах, зазнач.
Де гордість, сміх твій - сум, полон, печаль,
Дивуєш світ поезій, стійкість - тихий жаль.
Можливо, помилки - це твій останній бій,
Цим ти схожа з ними, не лишай питань,
Вогонь у твоїм серці - крок у вир подій,
Спокуса тиші до кристальності бажань.
Біля них, можливо, та не з ними,
Світлий розум - не з прикрас,
Злива слів, як мить, що робить злими,
Чує ваші речі та не вірить, жодній з фраз.
Юність вранці й свіжий вдих - повтори,
Поки ніч засмутить, ти вже бачиш сон,
В шалених квітах боса, усмішка до моря,
Пісок і бриз, свободи краплі - це полон.
Великий дух принцеси, героїні,
Серед замків, з мармуру колон,
Незламність - стали пройденими милі,
Творчість зі старих епох і вічності персон.
Світлий образ, я такому справді вірю,
Твоє життя - це доказ сили, велич рішень,
Зоставим помилки, бо не знайти тут міру,
Обидва говорили, сумували, тепер пишеш.
Майбутнє в твоїх кроках, рухах, ти все зможеш,
Нехай пелюстки вишні пролетять та поцілують,
Завжди сама, правдиво, і нікого не попросиш,
Волосся темне, чорні брови - кожного милують.
Твої думки світліють, вибір долі на засмаглому чолі,
В них блискавки та райдуга втікають - чергують поле бою,
Глибокий погляд в душу - карі очі - сяйво, нестійкі,
Шляхетність, наче мислення дарунок - не за кров'ю.
Тобі набридло говорити, як все буде знову,
Можливість бути вище сірих ранків і дурниць,
Між поглядами дисонанс, зі світом в ногу,
Відкриваєш долю ніжно, проти маси таємниць.
Єжи дурка, дякую, ти віриш,
За те, що була поруч і слова?
Ти мила злюка - ну серйозно?
Запам'ятаю твої межі від добра!
Спасибі - моя істина за зустріч,
За те, що показала дух вогню,
Аля, ясно бачив, і не тільки злу!
Ти справжня - мить важлива,
Два веселих слова, опріч пииво.
ID:
678645
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 18.07.2016 05:53:53
© дата внесення змiн: 08.01.2017 18:42:31
автор: Франкизима
Вкажіть причину вашої скарги
|