Чому таке життя...?
Чому воно такеє зле...?
Чому таке несправедливе і різке?
Ми всі живем
Не знаючи що буде завтра,
Як доля стане на шляху...
І день у день плануємо своє життя,
Та не змінити нам того,
Що писано вже на віку...
Я впевнена,
Що жоднеє маленькеє дитя,
Ніколи не планує захворіть на рак,
На СНІД чи на хворобу серця...
Воно не хоче мучитись усе життя
І марно вірити в нормальнеє буття...
Дитя цього ніколи не замислить
І точно не захоче забажать,
Воно дитя...
Воно про щастя мріє,
Про іграшки, про сміх,
Про друзів, щирість, перемогу,
Про принца чи принцесу в власні ролі
На коні, та не у труні...
Вони всі хочуть доброго життя,
Та зле буття і злая доля
Спроможні в раз понищити дороги нашого життя
І поміняти все...
Змінити все життя...
Тоді вже й зміниться кімната рідна, тепла і ясна
На білу й дивную палату
Просякнутую болем і важким життям ...
І зміниться квіткове ліжко на тверде й жорстке,
М'яка подушка на якесь ганчір'я,
Переміниться все...
В один момент переінакшиться життя...
Переінакшиться і рідний позір мами й тата,
Переінакшаться і погляди товаришів,
Переінакшиться буття...
Дитині цій і до останнього ніхто не скаже,
Що доля зла підготувала їй...
Тому і кожен скаже цій малій:
Що все чудово,
Що все це є лиш тимчасово
І з часом буде всеє як раніш....
Дитина буде вірить й жить,
Допоки не настане та жахлива мить,
Як зірветься останій подих з уст блідих...
І світ батьків поглине морок
З останнім подихом тяжким...
Автор: Євгенія Перекатова (11.04.16)