Тамарі Кучеренко,
моїй прекрасній подрузі
Ех, були ми – і грішні й негрішні –
У полоні п’янкому надій.
Ми, вчорашні, злегка ще й торішні,
Хоч душею завжди молоді.
Серед барв найяскравіша барва –
Ти, Тамаро, сьогодні й колись.
Ти – чутлива Еолова арфа
І чутка, мов осиковий лист.
Все спішиш, а спинитися треба
І життя, як кожух потрусить…
Скільки друзів і недругів в тебе –
На три долі, коли поділить.
Друзів більше було, та траплялось…
І підступні, і підлі були.
За Еолові струни хапались
І ті струни тужливо гули.
Неприступні, здавалося б, кручі
Надзусиллям зуміла збороть.
Ті, трагізму хвилини сліпучі
Допоміг пережити Господь.
Ми вінок сплетемо із барвінку
(Я красолі і м’яти нарву),
І вшануємо Матір і Жінку,
Цю Охтирки легенду живу.
…Кабінет опустіє, а значить –
Не почуємо кроків легких.
І старенькі бабусі поплачуть
У далеких оселях сільських.
Помолюсь у розлуки хвилину
Серед болю людського і зла.
Дай же, Боже, щоб добра людина
В кабінет опустілий прийшла.
То чого ж сумувать? Очі сяють…
В місто осінь нечутно зайшла.
А Тамару сьогодні вітають –
Королеву Любові й Добра.
Їй вдалося у щасті, в скорботі
Пульс районного ритму відчуть.
Ти натхненна була у роботі –
У спочинку спокійною будь!
Скільки слів не казати – замало,
Щоб за щедрість віддячить тобі,
Вже років нам, здається, немало,
Та ще кличуть дороги круті.
Обіймають, як сон, твої чари,
Усміх – теплий, приємний, м’який.
Тож прийми, як належне, Тамаро,
Нашу шану, уклін наш низький.
* * * * * * * *
Підіб’ємо ж всі підсумки гречно:
Наша доля була нелегка.
Ми ще гарні – це незаперечно,
Ми старієм – сумуєм злегка.
Все густіше над луками просинь,
І приходить печаль недарма,
Бо у душах володарка-осінь,
І вже скоро настане зима.
Та це прекрасно, Тамаро!
Будь надалі такою,
якою ми тебе знаємо!
ID:
679299
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.07.2016 13:13:23
© дата внесення змiн: 21.07.2016 13:13:23
автор: Галина Будянська
Вкажіть причину вашої скарги
|
щиро!
