Липень засмагою липне до шкіри,
Трави вдягають з роси намисто.
Люди блукають пустелею міста.
Скільки їм ще стане віри?
Всі шляхи до розлуки ― завжди не ті.
Воїни ми і діти. Грішні ми і святі.
Сонце нас буде гріти скільки стане життя.
Липнуть до вуст липнем зігріті гарячі багряні вуста.
Тягнуться милі до самого серпня, час, як вода, витікає із пальців.
Добре торкатися поглядом серця. Де іще бачили кращих коханців?
Наші стосунки ― це наша справа. Кохання і зорі дарує липень.
Відсутність дощів породжує спрагу. Тіло до тіла у спеку липне.
