Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): Прозріння прийде - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валентина Ланевич, 06.08.2016 - 11:16
"Україна - то не є Росія" і спільна наша історія - то лиш гіркий урок для сьогодення.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби ж це всі розуміли! Дякую.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми не маєм права втрачати надію. Україна буде вільна!Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо історія доручила саме нашому поколінню, нашим дітям і внукам стати учасниками цих подій, то нам треба виконати цю історичну місію до кінця. Спасибі за коментар.
Олександр Мачула, 05.08.2016 - 21:14
Мабуть не зовсім вдало у творі обрано вид дерева. Дійсно тополі дерева не довговічні, у в тексті щей зазначено, що молода. То про яку ж вона може говорити сиву давнину з вітром чи козацьку славу? Я уже не говорю про біль у корінні і зігнуту постать... Максимум - про Другу світову і Берлін. Як на мене, то тут повинен стояти розлогий, кремезний, сивий, мінімум 200-300-літній дуб-батько чи щось схоже... Вибачайте за прямоту. Фіміаму й без мене буде досить.
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олександре, я бачу в Вас якщо не друга, то мудрого щирого колегу, тому вважаю Ваші зауваження допомогою. Спасибі щире. Допрацювала.
Єлена Дорофієвська, 05.08.2016 - 20:19
Вона багато знала про минуле, Хоч молода, та точить біль коріння. Ніна Незламна, 05.08.2016 - 19:05
Ви ,Ганнусю надієтеся,що вона прозріє...Можливо колись,але ще скільки наших хлопців погине...Гарно написали,патріотично! Дай бог може й справді дочекаємось.Успіхів Вам!!!
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Ніночко. Надіюсь.
Н-А-Д-І-Я, 05.08.2016 - 18:13
Патріотично!Прозріння прийде, і обов’язково, Живильним соком кожного напоїть, І через мову рідну, й мами колискову... |
|
|