Голубі волошки розцвіли у полі
Серед ясної пшениці,
Стоять голубоокі.
Теє поле небесно – жовте,
Мов український прапор.
Майорить і розквітає
серед інших сяйвів.
Наливається пшениця,
Волошки відцвітають.
Мила ненька Україна
Все в пошуках ладу.
Зерно жовте, цільне косять,
Бур'ян викидають.
А волошки, мов непотріб
Слідом оставляють.
Так і ми в своїй країні,
Дивимось на інших,
Всі жити гарно хочемо,
Та нікому робити.
Хоч народ у нас трудящий,
Як ті рідкі квіти,
Та роботу знайти важко,
А треба якось жити.
Ой волошки ви цілющі –
Ви ж в Червоній книзі,
А з вами як з людями
Себе поводять інші.
Бо ви як ті краплинки з неба
Лікуєте, й зціляєте.
А вас як той непотріб
Під ноги кидають.
Ой народ мій український
Відмовимось так жити
Бо говоримо багато,
Та все без діла.
Мо давайте до роботи
Більше приступати,
Щоб і краще внукам
В країні тут жилося.
