вірш-відгук; вірш-відповідь
третє дихання
відкриється
о третій ночі
на третій планеті від Сонця
коли пізній перехожий
пройде крізь мою душу
по вулиці
на мить
зупиниться серце
прагнучи впізнати
а він не зупиниться
пізній перехожий
о третій ночі
ніколи не зупиняється
він іде
не до мене
пізній перехожий
занадто пізній
аби бути тобою
і все ж
третє дихання
відкриється
о третій ночі
автор: Юля Костюкевич
моє неримоване Щастя
як Ти?!
як Ти
дивишся
на життя
на світ
із вікон
своєї квартири?
час проходить
як подорожні
під Твоїми вікнами
який з них повернеться
щоб зустрітися з Тобою
спогадом
диханням
доторком
дотиком
думкою
серцем
душею
мрією
бодай поглядом?
моя пізня птахо
тендітнокрилата
моя калейдоскопічна
винятковосте
із усіх знаних винятків
моя крилатосте непідробна
моя незборима щасливосте
починай жити по-справжньому
бути справжньою якою я Тебе знаю
наповнюй людей світлом своїм
глибокозахованим
я ж бачу його в Тобі з першої
нашої зустрічі
воно не минулося
законсервоване
чекає на звільнення
рахує дні наче в'язень
якого от-от випустять
якого не можуть не випустити
моя відчайдушна несміливосте
мушу закінчувати цей
один із
невідправлених Тобі листів
надцятий із надцятого списку
сподіваюсь пробачиш мені
його закороткість
просто пам'ятай
надто пізній подорожній
в чужому місті
о третій ночі
обов'язково зупиниться
він не може не зупинитися
щоб спіймати
Твій зеленоокий погляд
з вікна Твоєї квартири
о третій ночі
то буду я
Ти добре знаєш
моє ім'я
8 серпня 2016 [00:49>
