Отак пиши, дзвони тобі, - усе даремно,
лише я іграшкою є в твоїх руках,
хоч говорив для тебе саме сокровенне,
ти лиш сміялась і розвіювала в прах
мої слова, що почуттями керувались,
та їх не чула, може й чути не могла,
із сторони у сторону кидалась,
від часу час котилася сльоза.
Її я витирав, і знову далі,
немов гриби шукаючи, шугався погляд твій,
давай зупинимось. На фініші вже раллі.
Зроблю для тебе все, як першій жінці змій.