Знаєш, цей вересень справді веселий і світлий.
Сонячних зайців на шибках будівель штампує.
Верес під лісом синіє, жоржини розквітли.
Тепла погода загалом у днях домінує.
Дощ не паде, поскакав собі трішки – й спинився.
Ноги лише розім’яв – в хмарах стерпли без руху.
Ліс наставляв гілки-пригорщі, та не напився.
В горлі йому двадцять першу добу уже сухо.
Знаєш, цей вересень, справді, веселий і гарний.
Все ще зелене, ще літа не вичахла сила.
Тільки чому серце в грудях – налякана сарна?
Тільки чому там зневіра кубло своє звила?
ПадЕ - падає (галицький діалект).
Дякую. Гарного Вам життя!
