Я розгубив всі талісмани,
Покладаючись на птаство.
Я розгубив всі зорі,
Закладаючи їх в карти
і на повернення вогню
із Ящіркової країни
годі сподіватись,
якщо не втримати
в мішку
щасливий стогін передсмертний.
І можна жити,
І можна шити
Кожного у дурні,
пиячити удосвіта
перед пташиним
осудом
і перед плахою
гукати
пса за іменем господнім
Прийди до мене, Габриїле!
Я тут.
лежу в коробці,
і плачу,
й стогну
як німе розп’яття.
Мене не чує
жодна жінка,
жоден чоловік,
тварина
чи король,
а навіть королева
Я ж не загарбник!
Звільни
мене
на світло,
звільни на радість,
звільни на планетарність
і я постану
як дзеркало всесвітнє,
яке відображає
тіло порожнечі
і я одягну кров –
Кров людства.
