Мене поглинула раптово,
Сховала ти своє лице,
За жовтим листям. Аж тут знову
Холодний вітер на нас дме .
Сховались люди по домівках,
Під пледом пьють горячий чай,
А ти все дивишся на мене,
Чаруєш та ведеш в свій рай.
Кохаєм чисто ми та палко,
В душі у нас горить іскра,
Тих почуттів, що ще із малку,
Навчила мати немовля.
А листя за вікном кружляє,
І холодно так на дворі,
Проміння сонце нам кидає,
Та посміхається тобі й мені.
Кохати навчені ми щиро,
І осінь нас не розведе,
Хоча на вулиці і сиро,
Та гріє погляд твій мене.
Гарний вірш. Та варто підправити одруківки - "п"ють гарячий". І ще у слові "іскра" - авторський наголос на останньому складі? бо інакше збивається трохи ритм.
