Чорна мелодія ночі
Сумнівів хмари навіє,
Лиха мені напророчить,
Згасить проміння надії.
Знов зупинюсь на розпутку,
Знов захлинуся відчаєм,
Жовта мелодія смутку
Душу смичками покрає.
Схочу кричати з розпуки,
Тугою серце заниє –
Ніч простягне чорні руки,
Саваном чорним накриє.
Втоплюсь в пекучім мовчанні,
Тиша зависне петлею,
Перші бажання й останні
Щезнуть, затоплені нею.
Вже не повірю світанку.
Раптом – як крик серед ночі –
Біла мелодія ранку
Вдарить акордом урочим !
