Безкрайнє море, вічності блужденних океанів,
бездонне й неосяжне оком, золотом й синім шовком покритий небозвід,
а погляд глибиною, тисячі кришталево-діамантових каратів,
в сіянні блискавично-зіркових міріад найшаленіших вогнів...
В Його просторах Сонце, лиш краплинка світла,
а душа там квітка, що лишень розквітла,
пелюстки, немов суцвіття зоряних баталій,
усі неповторно-прекрасні без порівняння і реалій.
А думка лине далі, до глибини небесності Життя,
де буває з'являються заквітчані вічністю поля,
де галактики лише метелики серед діброви,
До пошуку Творця, що створює, лиш із любові, із любові...
