Три троянди,- мій дар уві сні,
Різні зовсім,- на колір –червоні,
Пелюстки у всіх гарні рясні
З блиском тим на віконному фоні…
Та одна серед них, як душа-
Ніжно дуже безмовно тріпоче…
Ця прикраса життя та вірша
Палахтить все, сказати щось хоче…
Друга чиста вся, ніби сльоза
Так виблискує, в гранях іскриться,
Чимось з явищем схожа – гроза,
Та у цьому її таємниця…
Лише третя сумна і проста,
І до того – легка паперова,
Так нагадує фарбні вуста,
Хоч на вигляд є пружна чудова…
Розглядаю безмежну красу,
Ту – з майстерністю рук та від Бога,
До кімнати це тріо несу,
За одну давить серце тривога…
Бо вона та,- єдина з усіх
Невибаглива,- видно очима,-
Для кохання,- не сутніх потіх,
Тож краса є природня, без грима…
Невеликий її знаю вік,
Квітка має життя , як істота,
А подовжити вічності лік
Не спроможна найкраща турбота…
12.12.2016р.
